Ковтаю усі невдалі сентименти осені,
І мимоволі стискаю усю свою міць,
Якби ж у мене була така величезна доза щастя,
І довгі крила мов би у птиць.....
Я б прилетіла до тебе та тихенько сіла на ліжко,
Вдивлялась у твої свавільні очі ,щоб зрозуміти кому ж я подарувала життя,
Можливо я помилилась?
Бо це ніяк не любов а просто душевне тертя...
Пишеш що кохаєш проте серце мовчить мов би камінь,
Але ж не можна залишити чистим лице на все життя,якщо один раз його вмити,
Зрозумій просту істину викарбовану на двох серцях,
Що-Любов Любить Любити!