Нема особливих прикмет,
Людина собі, як людина,
Та тільки для тебе, чомусь,
Вона в усім світі єдина.
Та тільки без неї, чомусь,
На серці нестерпна туга
І все іде в небуття,
Й життя не життя, а мука.
Та тільки без неї, чомусь,
Світ став увесь чорно-білим
І холодно, бо зима
жбурнула під ноги свій килим.
Нема особливих прикмет,
людина собі, як людина,
Та лиш зігріває тебе
Усмішка її єдина.