Зима владіння віддавать не хоче,
Жене Весну подалі від воріт,
За вікнами хурделиця регоче,
З натуги вітер надірвав живіт.
І заметіль все скаржиться на щось,
То свариться, то плаче у долоні,
По вулицях розшукує когось,
Від розпачу аж побіліли скроні.
Погрюка в двері, потім у шибки -
Хутчіш відкрийте, чи ви всі поснули?..
І стукають, немов калік ціпки,
Дерева вітами, шукаючи притули.