Поволі осінь змінює погоду,
Вплітає в коси пасма золоті,
А ніч легку приносить прохолоду,
Листвою застеляючи путі.
Дрібоче дощ, нависли хмари темні,
Та сонечко ще щедре на тепло.
Отож, надії наші не даремні,
І нас пригорне літепла крило.
Ще літо бабине для нас розквітне
І срібне буде ткати полотно,
А в чистім полі птаство перелітне
Прощальне малюватиме панно.
Все буде так, як вже не раз бувало.
Змінити щось не вдасться нам, о, ні!
Хоч несподіванок таки чимало,
Та дні за днями йдуть упорожні.