Торкнешся,а на шкірі мимоволі розкидаються мікро кульки,
Наче струменем величне серце збиває з колон,
У тобі зібрались усі зими всесвіту,
А ти так легко береш у теплий полон!
Швидше вигнати демона з душі,
Невиліковну хворобу з тіла,аніж тебе із власних думок,
Чи можна сплести ковдру кохання?
З твоїх шовкових ниток?
Ти занадто дорогоцінний,щоб тебе просто так любити,
Такий величний напівпрозорий серед кущів бруду та моху,
Ніби народжений десь там,на висоті,
Здається що,ти з легкістю склав би конкуренцію навіть Богу..!