А що ти будеш робити?
Діти все одно не будуть
тими, ким хочеш зробити.
Все одно собі здобудуть
жменю гіркої солі,
вили,
нещасні "любові".
Будуть вони помилятися,
як би ти не квапився
довкола зводити горожі -
їх проломити будуть гожі.
Поради всі ігноруватимуть,
жити без Тебе мріючи.
Цигарки з кишені вийматимуть,
на сусідньому розі питимуть.
Про перші інтимні стосунки,
перші дівочі сльози,
про бійки до зламаних ребер
не дізнаєшся першим, серйозно.
Будеш на них ображатись,
скажеш "буду зневажати",
а вони все далі з кожним днем -
від тебе тікати...
Не хвилюйся так за них,
коханий мій чоловіче.
Прийде час - вони набавяться,
кинуть шкідливі звички.
Їм набридне на губах
смак своєї ж крові.
Почнуть вже частіше думати
про їх майбутні долі...
Вони про себе в думках
в матері просять поради,
а батька обіймають так:
були б сильніші - зламали б.
А хочеш - знайди,милий, в грудях сили
сісти, й провести розмову.
Але, як не батько з сином,
а як з добрим старим знайомим.
І буде тобі довіра,
і стане меньше крику.
Згадай, це - твоя дитина,
хоч відноситься до "складного віку".