На блідому обличчі оселилась печаль
На блідому обличчі оселилась печаль
Вже не врятує ніякий в світі жаль.
На ніжній щоці лежить чорна вія,
На залишках попелу бринить моя мрія.
Не вірна душа надію плекає,
Хоч розумію - спасіння немає.
Надія на себе, віра в свої сили
І на янголів, до яких вуста молили.
Серце й душа, розбийте надію!
Сподівання, відпустіть мою мрію.
А я стану на ноги, зітру пил з очей
І вичеркну смуток із днів і з ночей.