Душі людської непроста палітра -
в ній кольори, як у веселки влітку.
І синій дощ, і сірий колір вітру,
блакитне небо і яскраву квітку
душа змалює в кольорах нехитро.
Та мудрість в тім народної скарбниці,
щоб передати почуття словами,
щоб кожен міг напитися з криниці
простої мови, як з долоні мами
освяченої звуками водиці.
Скарби людські у лабіринтах мови.
Отож, пердусім сказати мушу:
Душевно володіти треба словом,
збагачуючи мову - дбай про душу!