ТРОЯНДА
Зламала троянду
Рожеву й бліду,
В казковім, вишневім,
Зеленім саду.
Зустріла милого
Я в тому саду,
Навіки розбила
Серденько йому.
А цвіт був чудовий,
П'янкий аромат,
Розлився повсюди
Й дурманить мій сад.
Це був мій казковий,
Чудовий роман,
Це був не дурман
Це був не обман.
Меліса та м'ята
Духмяні такі,
Троянди звабливі,
Рожеві й п'янкі.
Посиплю стежину
Пелюстками руж,
Своєму милому
Низенько вклонюсь.
Вклонюсь за кохання,
За вірність й тепло,
Вклонюсь я за щирість,
Та мудрість його.
Козаче, коханий,
Ти доля моя, омріяне
Щастя й любове моя.