Вот я стих нашёл сегодня в Интернете.
По-украински стих Вика написала.
О полёте жабы на болоте.
Изложить по-русски попытаюсь.
Морква на городі,
У саду бджола.
Жаба на болоті
Крила розвела.
XOче полетіти,
Тихо каже `Ква!`
Але в небо взмити
Не дає Москва.
Знають, знають хитрі
Кляті москалі
Те, що у повітрі -
Жаби - королі.
Що, розкинув крила,
Мов зелений птах
Цілий день парила б
Жаба в небесах.
Що могла б дістати
Навіть до зірок,
Що створив літати
Жаб зелених Бог.
Але щось тримає,
Тягне до трави.
Жаба точно знає –
То рука Москви.
В ній залізні пальці,
Як кільцем взяли.
Тримають за лапи
Жабу москалі...
Кажуть, що не треба.
Кажуть: `Ти – лайно!`
Але цілить в небо
Жаба все одно.
I Xоча минають
Ці тяжки часи,
Досі заважають
Жабі руські пси.
Годі, кляте стерво,
Золота Москва,
Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива!
Жаба ще порине
В синю далечінь,
Бо немає нині
Краще жаб створінь.
Перевод
Морковь в огороде,
Во саду пчела.
Жаба на болоте
Крылья развела.
Полететь желает,
Тихо молвит: `Ква!`
Но взлететь мешает,
Не даёт Москва.
Знают, знают хитры,
Кляты москали.
В воздухе, на ветре -
Жабы - короли.
Что, раскинув крылья,
Как зелений стриж,
Целий день парила б
Жаба выше крыш.
Что до звёзд полёт бы
Продолжаться мог,
Что летать назначил
Жаб зелёных Бог.
Но мешает мощно,
Тянет до травы.
Жаба знает точно –
То рука Москвы.
В ней железны пальцы,
В оборот взяли.
Сжали крепко лапы
Жабе москали...
Говорят: "Не треба".
"Упадёшь на дно!"
Но стремится в небо
Жаба всё равно.
И хотя минають
Тяжкие часи,
До сих пор мешают
Жабе русски псы.
Хватит, клята стерва,
Золота Москва.
Жаба ще не вмерла,
Жаба ще жива!
Жаба ринет в сини,
В даль летучих жаб -
Ведь нигде нет ныне
Тварей лучше жаб.