Ти щастя дарував,
а потім брав і розбивав
мене на частинки.
Боявся на очах побачити краплинки.
Хотів аби я ревнувала,
та я всі думки про це ігнорувала.
Ти обіймав, моментами, цілував,
та потім всі почуття мої спростовував.
Я залишити тебе хотіла,
просто піти і не повертатись до твого тіла.
Хотіла забути тепло твоїх обіймів,
та хоч вбий, та я привикла до твоїх біоритмів.
Я хотіла відпустити руки твої,
та до тебе лише хотіли притулитись мої.
Я говорила "забула", часто казала "забила",
але тебе я любила, любила, любила...
Не скажу тобі "я сумую",навіть коли пустота за дверима...
Напевне ніколи не почую від тебе "любима".