на стінах парламенту височіє герб,
гербарій із мрій поповнив стару колекцію.
раніше на прапорі красувався молот та серп,
був єдиний шаблон,заборонявший солод та спеції.
на колінах викарбували гравюру віри,
червоні стяги відбивають надію в очах.
ми не те покоління,ми тієї єпохи діти,
що не знають слів: репресіі,війни,страх.
ранком я прокидаюсь і бачу,
стіни сірих будинків та вчорашній день.
люди-що працюють за здачу,
люди-як пародія на людей.
я вважаю, що якщо сонце сходить,
значить є сподівання на краще життя.
якщо кожен усе від нього можливе зробить,
ми зможемо зробити щось дійсне,з цієї купи сміття.