Богдан ЛЕПКИЙ
(Богдан Теодор Нестор Лепкий)
(1872 – 1941)
* * *
Осенний серый день. Поскрипывают ели,
Да ворон каркает под ветра плач надрывный.
От холода ладони занемели,
Весь мир объят печалью неизбывной.
В такой осенний день легко бы с другом было!
Поговорить с ним о весне, о лете,
И не было бы так безрадостно-уныло,
Тоскливо и бесцельно жить на свете!
В такой осенний день была бы для меня ты,
Как для цветка в темнице – свет в оконце.
Да что ж поделать!.. В лето нет возврата,
И в тучах тонет, гаснет моё солнце.
1901
(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)
Богдан ЛЕПКИЙ
(Богдан Теодор Нестор Лепкий)
(1872 – 1941)
* * *
Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки
І вітер у корчах дивними голосами
За літом плаче. З зимна терпнуть руки,
Сміх, радість і життя мандрують ген світами.
В такий осінній день як добре мати друга!
З ним про весну, про літо говорити.
Не так нудна була б осіння туга,
І не було б так скучно в світі жити!
В такий осінній день була би ти для мене,
Як у темниці квітці сонце ясне.
Та що робить!.. Йде верем'я студене,
А моє сонце в хмарах тоне, гасне.
1901