Усі вони пропускали мою музику повз вуха
а дехто зупинявся і кидав до мого капелюха
свої втрати
невдалі любовні історії
скомкані прологи до своїх книг.
Я ж усміхалась.
Це взагалі має якусь цінність?
Мені ж бо нічого втрачати і
я не стану одною з тих
хто збирає твої листи в шухляду,
хто перечитує Твої вірші по 1000 разів
лише тому що ти колись читав їх мені.
Я грала самотнім посеред вулиці
з табличкою "прошу залишити біль тут."
шукала в кожному лиці
з отих заплаканих
понівечених
заляканих
й зневірених
твоє.
В більшої половини з них дійсно були твої очі
й так само тряслись руки.
Вони курили ті ж цигарки,що й ти.
Вони залишали в моєму капелюсі
наполовину спалені й понівечені
душі.
Доводячи мене до сліз
і німоти.