***

Богдан Науменко
Ніч.
Тебе шукаю
по небесах, минаючи дощі і зливи.
Кохання сильна річ
і оживає той, хто помирав,
тримаючи себе в муках жахливих.

Хто підсвідомо різав вени,
а хто довкола посуд бив,
хтось стіну зводив, ліз на неї,
а дехто ближніх осудив.

В стакані доля потонула
і сигарети по зубах.
Така собі горе - фортуна,
шукаєш ти її не там...

В рядах одні нещасні лиця,
в строю життя мертвий солдат,
відтак тобі все це не сниться,
себе знайдеш...серед сміття...
________________________________

 serce