Хоч на небі повно хмар
І душа болить від чвар,
Та вона біду забуде,
Швидко все мине.
Є в матусі сонечко,
її люба донечка,
Що у скруті поруч буде,
Хмари прожене.
Витре мамину сльозу,
Заспокоїть і грозу,
До матусі пригорнеться,
Міцьно обійме.
Знов засяє сонечко,
Засміється донечка,
Може й доля посміхнеться,
Щастя поверне.