Чи можливо дізнатись й зрозуміти як
говорить про себе, сам до себе вік,
але розв'яже, відпустить на волю страх
і кричить у пітьму порожнеча - ні!
Але стукають у серці слова - нехай
від віршів мені все гірше жити.
Але кожного дня суть яснішає вкрай -
я коли-небудь розірву ниті
вагань, наляканих літер тремтіння.
І залишуться місяць, зірки, ніч.
І нехай всі вірші - брехня метушлива.
Наді мною знову тільки небо й дощі.