Зозулі голосу не чути
І не співають солов’ї.
Перестають і гнізда вити,
Міняють колір свій гаї.
Пожовкле листя опадає,
Стає темнішою кора.
Картину осені малює
Своїми фарбами пора.
Нас осінь радує, дивує,
Своїми фарбами манить.
Ще «літо бабине» крокує
Природа буйствує, не спить.
Збирають соняшник на полі,
Запаси роблять ховрахи.
Подякувати треба долі,
Вона прощає нам гріхи.
Грішити стали люди більше,
Панує ненависть і зло.
Живуть надією на краще
І мріють щоби повезло.
Сміттям довкілля забруднили
Річки, озера псуємо.
Лісів багато попалили
Отак роки і живимо.
Природу треба цінувати
Всі пори року дорогі.
Красою душі зігрівати
Своєї рідної землі.