Горизонт відпиває од сонця
По краплиночці, мов по ковтку:
Мить вагання... та й випив до денця
Чарівну цю снагу золоту.
Звечоріло, матусю. Чи бачиш???
Щось од сонечка крилось в тобі!
Чи мене ти, рідненька, пробачиш???
У журбі ковила на горбі...
Похилилися дугами стебла,
Покотилася земно роса.
Нині ніченька темная-темна:
Місяченьком лиш світить сльоза...