Василь Симоненко
(1935 – 1963)
ИЗ ОКНА
Синицы стук в оконное стекло.
Часы молчат. Сереют немо стены.
Над сизой зимней грустью тяжело
Нависли тучи, как охапки сена.
Плывёт печаль. Застыли, побелели,
Как будто липы в летнюю теплынь,
Игриво разукрашенные ели,
Забредшие в июньскую полынь.
Полынь снегов от края и до края
Щекочет воздух горечью хмельной,
До горизонта небо закрывая,
Колючих белых пчёл кружится рой...
20.XII.1962
(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)
* * *
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
З ВIКНА
Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став. Сіріють німо стіни.
Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов копиці сіна.
Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин –
Вони стоять, немов у червні липи,
Забрівши в сивий і густий полин.
Полин снігів повзе до видноколу,
Лоскоче обрій запахом гірким,
Лапаті, білі і колючі бджоли
Неквапно кружеляють понад ним…
20.XII.1962