Плакала тихенько
Вона плакала тихенько
Боліло її серденько:
Без долі у цім світі,
Нема як спокійно жити
-- Отак казала,
вона згадала,
колись її бабуся.
Не так же тим
хто долю собі має. --
Сміється щиро
Навіть тоді коли і сонце,
із поза хмари, не виглядає.
Для нього світ немовбито
Висока тополя, що вітер гне
як стяг славетного короля.
Дівчино, не журися!
Втирай заплакані очі,
Нехай не взнають люди
Про твої недоспані ночі.
Не дозволяй зів'янути
Своїм квітовим хотінням.
Ночі минають скоріше,
Чим будь-які наші думи.
І ранок засяє, -- Як
сонце зійде в горизонті!
Хмари осінні вечори закривають.
Та із-за туману місяць випливає!
Таж із самого ранку аж до ночі,
Жовтіють гарні вербові листочки
А, під тумани дощів, упадають!
Другою весною, знов розцвітають.
Дівчино, не плач... не журися!
-- Втирай заплакані очі,
Звеселій!.. Усміхнися!..