Шлях розлився за вигін, у два рукави,
В"ється стежка...Межа на горбочку.
Ноженята біжать, бачу руки твої!
Ой Володик! Чому не приходиш синочку?
Пам"ятаю до болю запах трав чебреця,
І хатину в мальвиному царстві..
Ніжні руки матусi..Милі риси лиця..
Буйства літа..Багатого варті..
В чебрецях і любистку, сила духу столітть,
Загубилась одна!Як билинка у полі.
Всім відкрита вітрам,там хатинка стоїть.
І у ній народилася мамина доля.
Поряд з ясенем стіл, ще дрімає Букет,
Та все чує! Розумний собачка!
За низьким погрібком, в баби груші, як мед..
Де я думав, чому в неї ім"я Приймачка?
Де ти мила хатина? Лиш вітер гуляє...
Грушки тої пеньок, яку я смакував.. І не раз..
З плином часу, нам пам"ять частіш повертає..
Лиця тих хто пішов... Невблаганний наш час..
І сьогодні згадав! Літ минуло сповна..
Мить дитинства..Хатину в далекій околиці..
Рідну маму згадав! Народилась вона..
В свято осені............День Богородиці..