Сидять птахи і пташенята
На вітах мокрих угорі.
На південь скоро відлітати
В холодній дощовій порі.
Тремтять, хвилюючись малята.
Важкі вже крила під дощем.
А все ж продовжують питати,
Чи довго їм чекати ще?
Доволі слухала малеча
Ніким не писані казки,
Та сумнівались - чи не втеча?
Хоч готувались залюбки.
Із саду, наче від порогу,
У путь зібравши всю сім"ю,
Птахи злетіли у дорогу,
Не думайте, що без жалю.
Летять. Я чую, як питають
Цікаві в небі дітлахи:
- Чи ми надовго?
- Хай чекають!
Ми до весни! Ми до весни!