Людська згадка вище неба,
пахне рідне село тишиною лугів.
І роздоллям небес, і піснями гаїв,
і полями, де сонячне світить чоло,
і хлібом і цвітом, і прадідом-дідом
гріє душу мені моє рідне село.
Хто захоче узнать про Давнину села,
прочитай рукописну книгу.
А храню я її, як зіницю чола,
вона майже не пахана нива.
Почитайте її, допишіть, доскажіть,
що у згадці вашій минуло.
Бо життя, як вода, хоче в небо злетіть,
щоб про нас у віках не забули.
Витри піт солоний з чола,
трудись… і не думай про втому.
Все вона зробила, що могла?
Бо людина ціниться по тОму!