Ангел сидів і дивився вдаль:
Душі ішли за грань.
Як безнадійно спада вуаль
Віри і сподівань!
Ангел боявся упасти вниз,
Пальці в кулак стискав.
Як не під силу, то не берись…
Ангел, мабуть, не знав.
В ангела крила боліли дуже,
Терпла між них стріла,
А на землі мріли люди байдужі,
Шукали собі тепла.
Смерть підійшла безпринципно й нагло
І підняла меча…
Музи, спускайте вітрила й стяги!
Ангел упав з плеча…