Ти пахнеш вечорово матіолою,
Ти дихаєш світанками багряними…
Бурімко, закохалася до болю я,
Зчарована смерканнями-світаннями.
Ти війнами кривавими гартована,
Століттями безсмертними уквітчана,
А на твоїх степах – кургани-спомини
І імена, на камені увічнені.
Вінчалась ніченька з холодним місяцем,
Та так на твою вроду й задивилася,
А ти зорею в небі сяєш-світишся…
Ти так мені, Бурімко, полюбилася!