Сьогодні у мене до тебе прохання:
«почуй свого серця тихенькі зітхання,
Почуй ці молитви, і біль цей відчуй;
Як серденько плаче, його ти почуй.
Бо ти собі в голову, вбив протиріччя:
Що серце ніяк не кохає зустрічно,
Що тільки одне було в нього кохання,
Але це ж не так, й даремні страждання.
Ти просто відкрийся, дозволь зазирнути,
Дозволь свого серця сльозою торкнутись,
Загоїти рани колишнього болю,
Любов розділити разом із тобою.
Щоб серце відчуло взаємне кохання,
Щоб в ритмі відчулись всі наші бажання,
Щоб тіло тремтіло від видиху й вдоху,
І щоб не раптово, а згодом потроху,
Любов проникала у серце твоє,
Щоб сам ти відчув, що кохання ще є!