Знов за дощем ховається печаль,
під парасолею гуляти мушу...
Ледь чутний дотик до мого плеча —
осінній падолист не гріє душу.
РізьблЕне листя падає до ніг
і шелестить, мов хоче нагадати,
що почуття коханий не зберіг,
що гірко серцю від такої втрати.
Ледь чутний дотик до мого плеча —
кленовий лист зігрію у долонях...
Знов за дощем ховається печаль,
фарбує сріблом осінь мої скроні.
благодарю за прекрасный перевод стихотворения на русский язык
СВЕТЛАНУ ГРУЗДЕВУ (http://stihi.ru/avtor/gruzdeva)
Вновь за дождём скрывается печаль,
под зонтиком почти воздушно рею…
чуть слышное касание плеча –
осенний листопад души не греет…
Листва резная кружится у ног
и шелестит, припоминая даты
и что любовь любимый не сберёг…
и сердцу горько от такой утраты.
Неслышное касание плеча –
кленовый грею лист…ладони вместе.
А за дождём невидима печаль
и, серебря виски, касаньем метит…