Чому, ви ховаєте світло?
В глибинах своєї душі.
Чому, закриваєте каменем?
Світлицю духовних скарбів.
Стоїть Мати Божа та плаче.
Христос молитовно тремтить.
Допоки відсунете камінь.
Допоки пізнаєте віру.
А янголи поруч утомлені.
Стоять біля серця й душі.
Їх варта тяжка і невдячна.
Співати глухому й сліпому.
Кидаються люди у люди.
Готуючи придане смерті.
А діти – м’які янголята.
У Бога питають:- А, ми?
І мрії чекають у черзі.
І сни як пророки гонимі.
Любов божевільна і тепла.
Вмирає у мріях і снах.
Людино! Відкрий своє світло.
Людино! Відсунь отой камінь.
Хай Мати і Син тобі вкажуть.
Дорогу до Батька Творця.
Почуєте й янголів пісню.
І діток – м’яких янголятків.
Спитаєте: Бог – Всемогутній?
Ті скажуть: Він – Вічно-живий!
І мрії ввійдуть у свідомість.
Велично-легкою ходою.
Й надії молитвенне слово.
Вестиме за руку життя.
А сни ваші тихі пророки.
Вас вчитимуть з вічної книги.
Любов вчувши звістку від долі.
Ввійде у відчинений храм.
6.11.2011