Сьогодні йому я написала
І відповіді з нетерпінням чекала.
"Коханий" мені відписав,
І потрібні слова написав.
А через пару хвилин подзвонив,
І, навіть, "двері до серця" приоткрив.
А я їх закрила,
Хоч і любо з ним поговорила.
Але хочу в дечому вам зізнатися,
І я не буду в цьому вагатися.
Що серце ще й досі його кохає,
А душа ніяк не відпускає.
І коли згадаю, -
То настрою не маю.
А ще коли почую спів солов'я
То, навіть, і заплачу я.
Бо коли соловей співав,
Він мене обіймав і цілував,
Але це лише спогади мої,
І всі вони чомусь сумні.
Бо плаче моя душа
І не знає спокою вона.
А серце ще й досі кохає,
Але біля мене його вже не має.
Він хоч іншу не обіймає,
Але мене вже не кохає.
І що ж мені зробить?!
Можливо, когось покохати,
А, може, щось у собі змінить.
І "коханого" до себе не підпускати.
Хоч серце ще й досі продовжує його кохати.
І лише біль від цього мати.
Але, напевно, іншого з часом покохаю,
І своє серце я переконаю.!!!!