Вона не Я

Настасья Гром
Її краса зійшла із гобелена.
І розум цю картину не псує.
А твоя мама каже, я – скажена.
Манери леді – точно не моє.

До неї відчувають сильний потяг
Знайомі, друзі, всі чоловіки.
Твій тато каже: в мене дивний одяг,
Та ще дивніші вчинки і думки.

Вона дарує щастя апогеї
І зіткана із музики, книжок.
Твоя сестриця в захваті від неї,
Від мене у сестри твоєї шок.

У тебе до неї – кохання зеніт.
У мене від тебе – лиш дірка у грудях.
От тільки… не любить її твій же кіт.
Коти ж бо, напевне, щось тямлять у людях.