в цьому місті
на зупинках гойдаються діти
на вістрі -
майорять прапори
я не знаю, куди би подіти
неосяжне бажання повноти
коли дім твій
не чиїсь долоні
і навіть не плече
холод димкою
торкається скроней
а потім - пече
я не знаю, навіщо втрачати
те - що тільки от знайшов
буде холодно дуже часом
і слова, можливо, покинуть
але твоє особисте щастя
не від мене то лине!
в цьому місті
ранок збирає до купи,
чи мав би
почуття і людей
на руках яскраві пензлі
фарби тільки от
де?