ЯК У ПРИРОДІ ДИКІЙ
Їдять багачі мясо, кістки - на смітник,
голодні люди підбирають і гризуть, а
багачі сміються: "Доки при владі такі
як ми, народ з голоду не виздихає".
Сучасна карикатура.
Такая вот настала жизнь... жизнь
тяжелая настала,
Х.ф."Ворошиловский стрелок",
Народ, що тЕрпить нИзьке животіння,
З колін піднятись може в року "мить",
Жируючих лама... Та покоління
Й віки збіжать - Споруду закріпить...
Було: пани, попи, капіталісти...
Тікали, маскувались, в працю йшли...
Заклятих опір "парили" чекісти
Літ сімдесят... - знешкодить не змогли,
Не встигли..., бо в верхи, в "низи" пролізли,
Та й у ЧеКа, жмикрУти, стрій лакуз,
Що на словах "більшовики залізні",
А "тихой сапой" підсікли Союз...
Все ж люд Там жив культурніше, не бідно,
Ще й з року в рік все краще жити звик,
А "тихосап", "письменник" лобомідний...
Штовхали щоб Союз Великий зник,
Мовляв, як вийдем... - буде добре дУже!
Народ наївся дур-солодких слів
І голос був й за вихід із Союзу
(Не стадо незадумливих ослів).
І ось повеселіли мироїди -
В ріст панство, церква, "капитала жуть"...
Люд терпить і приниження, і біди,
Для глуму і "відмазки" паном звуть
Вже й жебрака... В життя, як в яблунь гілля,
Вплелась паразитичність омели -
"Народ на фоні "мерсів" животіє
І жде, щоб знов марксисти верх взяли".
"Ломать - не строить..." і так звані нові
Ламають все, прибутки їм щоб йшли...
"І скільки часу, сил для відбудови
ТогО потрібно що вже розтягли..."
Як у природі дикій: є багаті,
Є "слабаки", "неумні" - бідняки,
Мов звірства лев: схопив газель "за пяти"
Й не підпуска левицю рвать куски
(І навіть левиня - підбіг до тата,
М'ясця лизнути дуже захотів -
Дістав смертельне частування лапи
І в кущ зелений здохнуть відлетів),
Не нажереться доки "до відвалу" -
Тоді щось може слабшим попаде, -
Якщо і навіть здобич вполювала
Вона, левиця, та... об'їдків жде...
Cліпа, бездумна бескебеть-природа,
В її законах: слабшого жери...
Формації, що йдуть в природи "модах",
Віджилі ще з печерної пори...
А люд - не стадо, і не прайд левиний,
І не тягло, де мук ярма скоти...,
І кожен жити людяно повинен,
І у все більшу людяність іти.