Василь Симоненко
(1935 – 1963)
ПРОЙДУТЬ ЗЛИВИ, ЗАМОВКНУТЬ ГРОЗИ...
З циклу «Тиша і грім»
Пройдуть зливи, замовкнуть грози,
Задрімають вітри на ланах.
І весняного грому погрози
Пронесе стороною луна.
А проміння довге, як мітли,
Обмине сизохмарну даль.
І пройдеш ти, лишивши світлу,
Невгамовну мені печаль.
Та в прекраснім житті важкому
Будуть завжди сіять мені
В душу, повну вітрів і грому,
Сіруватих очей вогні.
Січень 1961
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
СХЛЫНУТ ЛИВНИ, УМОЛКНУТ ГРОЗЫ...
Из цикла «Тишина и гром»
Схлынут ливни, умолкнут грозы,
В поле ветер уснёт шальной,
И весеннего грома угрозы
Дальним эхом пройдут стороной.
А лучи, словно след кометы,
Туч нависших минуют даль.
И пройдёшь ты, оставшись светом,
Поселившим во мне печаль.
Но в пути, где всё незнакомо,
Мне прольётся ещё не раз
В душу, полную ветра и грома,
Свет твоих сероватых глаз.
Январь 1961
(с украинского)