Чорні брови
Одинокі чорні брови
-- сумний запис забуття,
Вас шукають роки втрати:
Був я з вами вчора;
А сьогодні, сам нудьгую.
Де ж ви ділися...
Й де ж подівся я?
Кажуть все йде в забуття!
Мене забули, чорні брови;
не забувже вас я!
Вчора, взавтра, будь-коли
Про вас гадаю завжди.
А сьогодні, скресла крига
затопляє серце -- Хоч іще
Не засіялась весна...
Мабуть з глузду з’їхались
-- зима і літо;
Весни напевне й небуде!..
Розвіяний лід на рікою --
Як попіл згорілий
що прикрив червоне угілля
-- мого й твого серця:
Світ потушив
для нашого буття!
Чорні брови
-- сумний запис забуття.