щоночі я намагаюсь уявити тебе поруч із собою
може це трохи хворовливо
та божевільно
але мені байдуже
я закохана до нестями
у день я закидую тебе
фотокартками музикою та віршами
а коли наступає ніч
і в кімнаті вимикається світло
до мене заходить самотність
з кружкою гіркої кави
ти навіть не уявляєш яка вона огидна!
я втомилась шукати твої очі серед натовпу
озираючись на кожен дзвінкий сміх
і заглушати в собі потуг нелюдського крику
але я вірю що так буде не довіку
що трапиться нагода
ми зустрінемось
і відмовимось від прощань на вокзалах
"я чекатиму скільки завгодно
щоб знову тебе обійняти" - адже ти так писала?..