Шукала, нині,я: загублені літа,
Загублену любов, загублені слова...
"Ти винна, в цім, сама...ти винна, в цім, сама," -
Мені холодна осінь промовля...
У вирій вже птахи...лишилася - журба...
Куди ж це ви? куди? - літа мої, літа...
Забрала осінь все...на серці - пустота,
Лишився тільки біль і самота...
Біжать, кудись, роки...Летить, кудись, життя,
Не буде більше їм ніколи вороття...
Лишилася в душі, лиш, гірклість каяття,
А ще - кохання щирі почуття...
На серденьку бринить у мене пісня знов:
Загублені слова, загублена любов,
Загублене життя, загубленні літа,
Усе забрала осінь золота...
Якщо забрала все, той забери - журбу,
І мого серця біль, а також - самоту,
І гірклість полину, і пісню цю сумну -
Без них я в цьому світі проживу...
Та, чом же в серці знов, бринить сумна струна:
"Ти - випила уже...ти - випила сповна,
У вирій вже птахи - лишилась ти одна,
І - осені мелодія сумна..."