***

Ти пішов не попрощавшись,
За любов палку забув
Не збагнув,що буде дальше
Із тією,що кохав.
А вона кохала вірно ,
Наче,квітка весняна
Ти поранив її гірко,
Аж до самого стебла.
В тім стеблі буяло щастя,
Вирувала лиш любов.
Але в раз одне нещастя перекреслило його.
І змарніла ато квітка,
Не цвіла вона уже.
Бо не мала вона звідки,
Почерпнути неземне.....