На вулиці холодно,і ти зайдеш у першу ліпшу маршрутку,
Щоб зігрітись,розтерти коліна,та не вмерти,
Коли у салоні повно вільних місць,а він сідає саме поряд з тобою,
Щоб потім любити,кохати,а опісля,твої почуття з лиця землі так ганебно зтерти!
Він дивиться мовчки і безумовно чекає знак,
Щоб ти звернула увагу на його сяючі очі,та відблиск найвищих посад..
А в тебе в календарі вже два роки поспіль,зустрічаються одні й ті самі..
Після яких лише такий болючий осад...
Можливо це коло з колючим дротом колись набридне,
В світі де є самі граблі ,тяжко на них не встати,
Так є,одні-народжені для любові та шлюбу у клітці,
А інші-,щоб закохуватись,ламати долі,проте самотньо ,занад то високо літати...