***

Анастасия Стретович
Я думаю про наші мрії.
Все те, що ти казав мені:
Що будем разом ми на віки,
Про подорожі в часі, як усі,
Що будуть діти в нас радіти
І ми милуємося з них-
Але я так не хочу жити,
Не хочу жити, як усі...
І не виконуючи мрій,
Хотів, щоб я була усім.
Та я не бачу щастя в цім!
Мабуть, не будемо ми разом,
Закрити двері-так не важко,
А душу ранить інше діло,
коли про нас-
Та вже не час,
Згадати як були щасливі,
але пройшов зоряний шлях...