***

Анастасия Стретович
Місяць повний,
Тихий вечір,
Зорі начебто оброчні...
Вони в шоці від кохання,
Та не заздрять нам з тобою.
Ми кохаємо так сильно,
Що не можемо будь разом.
Я боюсь заснути часом,
Бо тривожусь уві сні,
Там побачити нас разом,
Щоб весь сон не забувати-
про кохання наше щире,
бо воно невічне, знаю...