Я прокидаюсь рано в ранці,
щоб глибоко вдихнути осінь-
вона давно вже на порозі;
чекає з келихом в руці.
В тім келихі налиті сльози,
Що я пролила за тобою
з якими не було покою,
бо думка з мрією одною:
побачить очі ті ясні
і дотики твоєї рукою-
звели так зрозуму мене,
неначе бачила тебе,
лише ві снах...
Та погляд дивний-
для мене він такий чарівний,
бо з неба винирнуть змогла,
а в очі так я зазернула-
без них я більше не змогла...