Повз проїзджають машини
і скриплять вилосипеди;
В мене одяг промок до білизни
і чвакає в кедах.
До мене долітають розмови
і приємний осінній запах;
Людям бракує мови-
люди плутаються в мапах.
Люди стирають шини,
міняють машинне масло-
корчать з себе щасливих,
допоки світло не згасне.
Люди думають,що потрібні
поки їх наміри ще не хибні,
усмішки ще не підробні,
й відмазки правдоподібні.
Люди шалено ганебні
поки не впустять чужої долоні.
Люди дійсно думають,що потрібні
доки залежність
ще в моді.