ВІДГУКНИСЬ
На війні афганській все бомбило -
Штабелями воїни лежать,
Та, нажаль, не станеться вже диво,
Гірко мами плачуть, чайками ячать.
Стеляться тумани над водою,
Впала вже роса на береги,
Виглядала мати свого сина,
Все вдивлялась у курні шляхи.
Синку рідний, мій ти прехороший,
Я ж тебе чекатиму завжди.
Не забудь стежиночки до хати,
Синку рідний, де ж ти є, прийди.
Повертайся любий, в дім батьківський,
До родини й неньки повертай.
Якщо тобі дуже буде важко,
Не забудь за Бога й рідний край.
А зозуля близько так кувала,
Жалісно вона кує й кує,
Та матуся нічого не знала,
Де синок загинув і коли.
Мама довго так чекала сина,
Слізьми омивала береги,
Та зозуля більше не кувала,
Синку рідний, відгукнись, прийди!