Життя моє – то юрмище скорбот.
Христа я розпинаю без упину.
В кінці мене чекає ешафот,
Бо кожен день вбиваю я людину.
Байдужість, бездіяльність і нудьга –
Ось три гріха, що убивають душу,
Мене давно покинула снага,
І я би вмер, але ще жити мушу,
Бо мусить хтось ще відчувати біль,
Оскільки він у всесвіті існує.
Відчую біль, народжу новий біль,
Та жоден мого болю не відчує.
Я в світ прийшов один, й не маю каяття,
Що марнота оце моє життя.