Шукав я Осінь і в провулків
проваллях тихих і сумних.
І – на прогулянках, де гулко
було від двигунів і ніг.
Шукав я Осінь в скверах, в парках,
в медових присмерках дворів.
Питав. І хто про Осінь каркав,
а хто приємно говорив.
І хто казав: вона – прекрасна.
А хто бурчав: крива, бридка.
А Осінь чорнобривці пасла,
барвистість і журбу рядка.
З тополі струшувала листя,
а смуток струшувала з душ.
І шелестіла близько-близько,
мов золотисто-срібний вуж.
2009