Любистку, мабуть,напилися ночі,
або чар-зілля з невідомих трав.
Духмяних матіол блакитні очі
комусь кохання на віки пророчуть,
снують мереживом нічним любові храм.
Чарує містика прозорого туману,
що, перед ранком, на чолі зорі,
над сивим, сонним, затишним лиманом
малює фарбами уяви та обману
найперших променів рожеві ліхтарі.
Тоді моя душа ніяковіє,
і плоть і розум огорта журба.
Я мимоволі опускаю вії,
бо власну велич я собі намріяв -
людина проти Всесвіту слаба...