ледь Європа
і майже Азія
прогресивна
як евтаназія
ти вступала
у тінь
у твань
катеринами босоногими
кобзарями струною вбогими
джонів лаяла
мліла з вань
простягалася
сумом
піснею
та тримала
ув узах
Істину
у криниці
плювали ті
що ордою
ділили
вішали
посилали
всиляли
тішились
з болю в серці
і на хресті
а синів
що не доля
вигнала
ясинами
шляхами-стигмами
роздавала
немов пайки
хто мітлою служив
хто силосом
рясно ляпас родив
на вилицях
а кістками
зрослись роки
до кого
леле
притулитися
з ким
напитися
щоб не спитися
не пришитися
на чужім
притулися
до мене
відчаєм
глянь
як хмари
над нами
рідшають
справи кільчаться
як вужі
я рідніша
за шквал овації
і остання
зі шпал на станції
Божа тиша
у мушлях вух
я твоя
бо немає іншої
все в мені
як ти є
яснішає
поки дихаєш
я живу
де зірки
ще не впавши
раняться
де душа солов’їна
тягнеться
наготи
набирає ляк
там
усе що було
розбудиться
як трава
на безлюдних
вулицях
чи з розритих могил
земля
18 Жовтня 2013