Стоят леса, любуются собой,
Смущенные своею красотой.
Как-будто бы незримый Левитан
Коснулся кисточкой то тут, то там.
Осенний ветер отгулял, затих.
Стоит берёзонька вся в искрах золотых.
Самі на себе дивляться ліси,
розгублені од власної краси.
Немов пройшов незримий Левітан-
то там торкнув їх пензликом, то там.
Осінній вітер одгуляв, затих.
Стоїть берізонька - як в іскрах золотих.