ти просто за плечима будь,
мій ангеле невипадковий,
коли мозаїка життя
складеться із вина і крові
то, може, зірка мовчазна,
яка пантрує білу Пані,
зумисне кине під косу
єдиний той, спасенний камінь
ти просто і незримо – будь,
і ревно берегти зумію
на денці подиху свого
даровану святу надію